Дата публікації:
02 листопада 2021
Кількість переглядів:
304
Поділитися:

Найцінніше, що можна почути від іноземців, які приїздять до України, - це їхні щирі відгуки про нашу країну, про українців, відверті почуття і спогади, що залишаються в їхній пам'яті.

Такими враженнями про незабутню подорож на Говерлу поділились студенти гр. МЦ.м - 728ан, МЦ.м - 727ан, МЦ.м - 729ан, що навчаються у Медичному інституті СумДУ. Розповідає Бабі Алан:

"Однією з найкращих і найприємніших пригод у моєму житті, що трапилось зі мною дотепер, є подія, коли ми піднялися на гору Говерла. Цей день нашої подорожі приніс нові місця та нові пригоди, яких можна було очікувати від такого величного ландшафту та незвичного для нас способу подорожі.

Схід сонця 14 жовтня.... Я і моя група з 6 чоловік (Александер Паллівадаккатхіл Джакоб СачінАмал АнілБабі АланДжонс Георге, Джой ТомсонНамбутхірі Мадатхіл Дхірадж ДжаяраджанПрасад Харісанкар) зібрали рюкзаки і без особливих планів розпочали нашу подорож із Сум до Івано-Франківська. Ми приїхали до Києва і чекали ще 4 години на наступний потяг. Потяг мчав зеленими луками, золотими лісами, мостами, річками - і це варте часу. О 23:00 ми прибули в Івано-Франківськ, і нехай це була довга дорога, але кожна мить запам'яталася. Ми ступили на Івано-Франківщину з глибоким бажанням підкорити Говерлу наступного дня. Місто зустріло нас блаженним вітерцем. Стоячи біля вокзалу, перед нами була дилема: їхати на таксі чи автобусом до базового табору Заросляк. Група таксистів підійшла до нас, коли ми вийшли з вокзалу. Після деяких суперечок і торгу один із водіїв на ім'я Мілан погодився на розумну суму, і ми домовились, що нас заберуть наступного ранку. Навіть незважаючи на те, що було так пізно, нам пощастило знайти місце для проживання.
Готель був невеликий, але бюджетний. У ньому ще не ввімкнули обігрівачі, тому нам довелося міцно спати з наданими ковдрами. Ми спали трохи менше, ніж зазвичай, оскільки наше таксі прибуло наступного дня о 6 ранку, щоб забрати нас. Ми вирушили до Заросляка. Ми їхали 2,5 години і нарешті дістались до КПП Говерелянське. На вході треба було заплатити 50 грн. з людини. Наш водій підвіз нас ще 7 км до підніжжя гори Заросляк. Він був крутим хлопцем. Ми зробили кілька селфі, коли прощалися з ним і розпочали нашу подорож о 9 ранку.

Зайшовши в невеликий сосновий ліс, ми побачили біля нього невелике озеро. У нас було два варіанти маршруту згідно з картою: шлях синьої лінії 3,5 км та зелений шлях протягом 4 км. Синій був найкоротшим, але найкрутішим шляхом. Прагнучи пригод, ми пішли синьою стежкою, яка є більш ризикованою, ніж зелена, а потім планували назад повернутися зеленою стежкою. На деяких деревах була дошка синього кольору (що вказує на доріжку синього кольору на карті), щоб туристи не заблукали. Просуваючись далі, ми почали зустрічатися з крутішими стежками. Оскільки минулий тиждень у цьому регіоні був сніжним, ми йшли брудними мокрими дорогами, оскільки наш день був спекотним і сонячним. Ми йшли по мулистій землі. Незважаючи на те, що деякі з наших товаришів по команді послизнулися, всі почали йти впевнено та міцно. Ми бачили гірську вершину, коли піднімалися далі, і сподівалися, що скоро досягнемо її. Наші одноклубники втомилися після довгих крутів і важкої ходьби. Ми влаштувалися на півдорозі, щоб відновити енергію та поповнити апетит. Відпочивши трохи, ми продовжили нашу подорож на вершину. У міру наближення доріжка ставала все крутішою і слизькою, оскільки на вершині ще не розтанув сніг. З кожним кроком ставало все небезпечніше і ризикованіше. У декого з нас не вистачало сил, і на кожній зупинці нас чекав відпочинок.

Після багатьох труднощів і боротьби ми досягли вершини. Це було чисте блаженство. Відчуття вітру, що дме в обличчя, було схоже на колискову, яку співала природа. У той момент ми зрозуміли, що не просто підкорили гору поодинці, ми подолали всі наші страхи та неприємності, з якими зіткнулися аж до вершини. Так, ми були чемпіонами! Ми досягли подвигу, який був важким і водночас захоплюючим. Ми стояли на вершині України на висоті 2061 м. Це був радісний момент, який ми ніколи не зможемо забути.

Ми простояли на горі майже годину. Випивши чаю, ми почали спускатися зеленою дорогою. Маршрут був не легшим, як ми думали, але не складним, як той, яким ми пройшли раніше. Ми сповзли по засніжених схилах, бігли, падали і йшли далі. Ми загубилися один від одного, коли спускалися вниз. Слава Богу, ми змогли знайти інших мандрівників і знову знайшли один одного через годину-дві. Нарешті ми прибули на базу о 16:30. Наші сім з половиною годин походу ми закінчили гарячим бограчем (закарпатським традиційним супом зі свининою і картоплею). І він був дуже смачним. Потім ми спустилися, щоб знайти таксі до Івано-Франквіська.

Після довгих пошуків ми знайшли таксі і приїхали до міста о 21:30. Оскільки ми попередньо забронювали інший готель під час їзди на таксі, було легше. Це був фактично гуртожиток та він був набагато кращий, ніж той, що ми мали минулої ночі. Ми відразу лягли спати після прийняття ванни і міцно спали. Прокинулися наступного дня о 7 годині і почали готуватися до від'їзду, оскільки наш поїзд був о 9 ранку. По дорозі на вокзал ми пили чай і перекушували. Також купили трохи їжі на обід у поїзді. Подорож додому була більш спокійною, оскільки минулої ночі ми добре виспалися. Ми не спали, ми розмовляли всю дорогу до Києва, цілих 8 годин. Ми не поміилии, як минув час, оскільки ми говорили на багато різних тем і провели чудову бесіду протягом всієї дороги. Ми приїхали до Києва о 17:00. Потім замовили автобус до Сум і поїхали на ньому о 19:00. Деякі з нас, повертаючись додому, спали, слухали музику та дивилися фільми. До Сум ми приїхали о 23:30 і взяли таксі до гуртожитку. Наша подорож завершилася о 23:50, коли ми дійшли до номеру й розташувалися вдома.


Нарешті, повернувшись додому, ми сказали собі, що ця поїздка була «один раз у житті», яка залишиться в наших серцях назавжди. Це подорож, яку ми ніколи не забудемо! Дякуємо Україні за цей досвід!"

Ця розповіть, щира і чуттєва, захоплює і проникає у серце. Ми пишаємося вами, хлопці! 

Бажаємо й надалі відчувати себе у житті "підкорювачами Говерли", впевнено і рішуче йти до своєї мети! Бути героями і у навчанні, і у дозвіллі!!! Так тримати!!!

 

Сумський державний унiверситет,
вул. Харківська, 116, м. Суми, Україна, 40007,

Головний корпус (Г-802)

E-mail: [email protected]

Телефон: (0542) 68-44-09

Локації

При використанні матеріалів з сайту кафедри іназемних мов посилання на ресурс обов'язкове.

All Rights Reserved.